Для початку, перед тим як власне звертатися до існуючих стилям управління (стилям менеджменту), слід визначити, чим саме є дана сфера і яка діяльність тут мається на увазі.
Управління передбачає собою певний спосіб впливу на інших людей. У самому елементарному варіанті це може виражатися в схемі вплив - діяльність співробітника - підсумок. У такій схемі зрозуміла діяльність управлінця, метою якої є отримання певного позитивного результату.
Так само зрозуміла і можливість отримання найрізноманітніших підсумків, які обумовлюються тією чи іншою діяльністю співробітників. У подібному варіанті слід розглядати працівників як певного інструменту, який дозволяє досягати деяких підсумків, просуватися до приватних і загальних цілей, розвивати компанію.
Звичайно, розглядати найманих співробітників компанії настільки вузьким чином недоцільно для ефективних менеджерів, які націлені на ефективністилі керівництва, так як кожна людина, хоча б і в окремому прояві особистості як працівника певної організації, представляє собою динамічну систему з величезною кількістю змінних. Безумовно, ввідні дані дають певним чином впливати на дану систему і варіювання цих даних, тобто стилів управління, дозволяє варіювати отримання певного продукту діяльності від співробітника. В цілому, стиль управління являє собою типову манеру поведінки або впливу менеджера на співробітників, але тут слід враховувати важливі нюанси.
Йдеться про охоплення даного явища. Адже управлінці мають справу з міжособистісними взаєминами, які передбачають багаторівневість. Крім спілкування на рівні начальник - підлеглий, існує величезна кількість додаткових і тут кожному менеджеру слід чітко уявляти собі наскільки істотним є вплив з усіх рівнів на мотиваційну схему співробітників, на їх продуктивність та ефективність в роботі.
Як приклад, досить привести феномен лідерства, який передбачає відсутність істотного кількості прямих впливів, але наявність фігури лідера, яка є збудників до діяльності і виконує функцію управління. Таким чином, якщо ви вивчаєте і вибираєтестилі керівництва, слід ясно зрозуміти багатогранність даного явища і важливість унікалізації кожної певної манери впливу під індивідуальні параметри менеджерів і співробітників.
Як класифікуються стилі управління.
Зовсім не важко зрозуміти наявність різних класифікацій при такій труднощі явища. існуючістилі управлінняможуть мати різні назви і ставитися до різних класів в різних класифікаціях і це дозволяє більш повно проникати в суть даного явища.
Стилі управління можуть визначатися за такими ознаками:
- участь виконавців у управлінні;
- переважні функції управління;
- провідна орієнтація управління.
Які існують стилі управління.
Розберемо більш докладно стилі керівництва з кожної наведеної класифікації. Почнемо зі ступенем участі виконавців, де виділяються наступні типи.
- Авторитарний. Назва говорить сама за себе. Менеджер надає виконавцям тільки певні накази, які ті неухильно виконують, по суті взаємодія зводиться до елементарної схемою, в якій працівники не мають ніякого впливу на прийняття рішень.
- Співпричетний. Цілком поширений стиль, в якому працівники-виконавці можуть, так би мовити, подавати голос, тобто працює функція зворотного зв'язку на етапі видачі розпоряджень. В тій чи іншій мірі співробітники пропонують варіації виконання певної роботи, можуть погоджувати з менеджером деякі аспекти.
- Без зв'язку. В даному стилі основні рішення приймаються працівниками (найчастіше узгоджено і більшістю), функція менеджера не стає меншою, але змінюється. Менеджер тут задає рамки, виконує контроль і стримування, тобто визначає в якому напрямку рухатися, обмежує діяльність працівників при потребі, коригує рішення.
Наступна класифікація (переважні функції управління) характеризується таким типами.
- Управління через інновації. У такому типі використовується націленість на розробку інновації, тобто співробітників направляють до досягнення певних висот у своїй галузі. Так само це може виражатися і в прагненні до прогресу компанії як такого, тобто в співробітниках цінується пошук нових рішень і подібне, а також вітається активне навчання персоналу.
- Управління з допомогу завдання мети. У подібному типі стилі управління передбачають не такі ефемерні мети як інновація, але більш конкретні, обмежені певними умовами (контроль, кошторис і подібне). Кожному окремому співробітнику в своєму робочому просторі слід досягати певних цілей з використанням доступних способів.
Переважна орієнтація визначає ставлення до співробітників і, відповідно, діяльність менеджера. Як сказано раніше, кожен співробітник може розглядатися в якості інструменту для досягнення мети, але для кращого розуміння менеджменту слід враховувати багатогранність кожної особистості і важливість цього стає зрозумілою з запропонованої далі класифікації.
За переважної орієнтаціїстилі управлінняподіляють на такі.
- Слабке управління. Управлінець в подібному варіанті не має достатньої кількості відомості про своїх підлеглих, ставлення до них є досить поверховим так само як ставлення до виконання певних завдань.
- Управління з завданням. У такому варіанті людські відношення не вважаються чимось важливим, використовується механістичне ставлення до співробітників, в якому вони вважаються просто способом отримання певних підсумків роботи.
- Клубне управління. Це протилежність попередньому стилю, так як тут відносини вважаються найбільш важливим фактором, але з цієї причини може погіршуватися ефективність роботи і вирішення поставлених завдань. Співробітники, так би мовити, трепетно ставляться один до одного і, прагнуть жодним чином не потривожити сприятливу атмосферу.
- Управління по середньому шляху. Є поєднанням пари попередніх, так як передбачає певну гармонію між відносинами в фірмі і вирішенням робочих завдань. Тим не менш, це не ідеальний стиль управління, так як на практиці виявляється невисока ефективність і з подібним стилем управління отримувати високі досягнення досить важко, адже працівники багато в чому націлюються на підтримку оптимального поєднання між роботою і відносинами з іншими і часто це стає самоціллю, виникає стагнація в роботі фірми.
- Сильне управління. Як зрозуміло з назви, є ідеальним варіантом, так як передбачає налагоджену діяльність менеджменту, який враховує індивідуальні особливості співробітників, їх взаємовідносин і безлічі інших чинників.
